Центр надання адміністративних послуг

Сьогодні, 7 жовтня, Кобеляцька громада схилила голови у скорботі, проводжаючи в останню путь свого земляка, жителя міста Кобеляки, Захисника України Дриждя Ігоря Миколайовича.

Цього дня біль утрати об’єднав усіх, хто прийшов віддати останню шану воїну, який присвятив роки свого життя захисту рідної землі.

Жителі громади виходили на вулиці, ставали на коліна, утворюючи живий коридор шани. У тиші та зі сльозами на очах люди проводжали Героя, схиляючи голови перед його мужністю, стійкістю та відданістю Україні.

«Герої не вмирають!» — лунало над вулицями Кобеляк. У цих словах — біль утрати, вдячність і віра в те, що подвиг Захисника назавжди залишиться в пам’яті людей. Бо ті, хто став на захист Батьківщини, не зникають безслідно — вони продовжують жити у наших серцях.

Зі словами співчуття до родини та всіх присутніх звернувся заступник міського голови Михайло Брейко. Він висловив глибоку вдячність Ігорю Миколайовичу за службу, мужність і відданість Україні, а рідним — щирі співчуття у зв’язку з непоправною втратою.

Слова підтримки та співчуття родині висловив і представник третього відділу Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Руслан Безима. Він віддав шану воїну, який із честю виконав свій обов’язок перед державою та українським народом.

Під час церемонії присутні вшанували пам’ять Ігоря Дриждя хвилиною мовчання. А потім тишу скорботи розірвали військові залпи — остання шана Захисникові, який роки свого життя присвятив служінню Україні.

Сьогодні разом із родиною плакали його земляки. У кожному погляді, у кожній квітці, у кожному схиленому коліні — біль утрати й щира вдячність. Вдячність за мужність, стійкість і роки служби, за те, що Ігор був серед тих, хто боронив нашу державу та наше право жити у вільній Україні.

Кобеляцька громада розділяє біль родини Ігоря Миколайовича. Жодні слова не повернуть найдорожчої людини, не загоять рани й не заповнять порожнечу, що залишилася після його відходу.

Та пам’ять про нього житиме — у серцях рідних, у спогадах друзів, у вдячності земляків.

Ми схиляємо голови перед мужністю нашого Захисника. Пам’ятаємо його службу, його життєвий шлях і внесок у боротьбу за незалежність України.

Світла пам’ять Ігорю Миколайовичу Дриждю.

Вічна шана Захиснику України.

Довідково:

Дрижд Ігор Миколайович народився 10 жовтня 1974 року в місті Кобеляки, де минуло все його життя.

Після закінчення Кобеляцької загальноосвітньої школи №1 Ігор Миколайович здобув професію тракториста-машиніста, навчаючись у Кобеляцькому аграрному ліцеї.

Він був працьовитою, відповідальною людиною, жив звичайним, але сповненим турботи про рідних життям. Створив сім’ю. Разом із дружиною Тетяною виховали доньку Валентину. Особливою радістю для Ігоря Миколайовича був маленький онук, яким він дуже дорожив.

Коли Україна зіткнулася з повномасштабною війною, Ігор Миколайович не залишився осторонь. 27 лютого 2022 року його було мобілізовано Третім відділом Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Він проходив військову службу, виконував бойові завдання на передовій. Захищав Україну, зокрема, на Бахмутському напрямку. Там отримав контузію, яка позначилася на його здоров’ї. Та навіть попри проблеми зі здоров’ям Ігор Миколайович продовжував службу.

Згодом його перевели до підрозділу протиповітряної оборони, де він служив водієм зенітно-кулеметної роти.

Роки війни, постійні навантаження, бойові завдання та пережите на передовій тяжко позначилися на здоров’ї Захисника.

29 вересня 2026 року під час проходження військової служби Ігорю Миколайовичу раптово стало зле. Лікарі діагностували гостру серцево-судинну недостатність. Його терміново доправили до військового шпиталю, де медики боролися за його життя.

Рідні були поруч. Коли донька навідалася до батька, він, знесилений, але впізнав її. І перше, про що запитав, було найважливіше для нього:

«Як мій онук?»

Ці слова назавжди залишаться у пам’яті його рідних як свідчення того, якою великою була його любов до сім’ї.

Та серце Захисника не витримало.

3 жовтня 2026 року Ігор Миколайович Дрижд помер.

У пам’яті рідних, друзів, побратимів та земляків Ігор Миколайович назавжди залишиться люблячим чоловіком і батьком, турботливим дідусем, надійною людиною та Захисником України, який віддав найдорожче — своє життя.

Вічна пам’ять і шана Захиснику України!